Епітафії

Що таке епітафія? Слово це складається з двох грецьких: «епі» — «на, над» і «тафос» — «могила». Так у Стародавній Греції спочатку називалася надгробна мова, а пізніше — надгробний напис, часто у віршованій формі. Пам'ятники на могилах з найдавніших часів, як правило, прикрашалися епітафіями. Зараз ця прекрасна традиція відроджується. Все частіше на надгробних плитах і стелах можна побачити останні слова скорботи і печалі, звернені до покійного. Це можуть бути рядки зі священних книг або просто слова, що йдуть від серця. Нашою працею ми допомагаємо увічнити пам'ять про близьких, яка завжди живе в наших серцях.
Пам'ятаємо, любимо, сумуємо.
Вічна пам'ять.
Немає більше горя, ніж гіркоту від втрати.
Вічна пам'ять про тебе в серцях рідних.
Спасибі за те, що ти жив (а).
Спорожніла без тебе земля.
Ти пішов з життя, а з серця немає.
Спочивай у царстві небесному.
Господи, нехай буде воля твоя.
Царство тобі Небесне і Вічний спокій.
Спи зі світом і моли Бога про нас.
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
Дякую за спільно прожиті роки.
Тепло душі твоєї залишилося разом з нами.
З життя пішов миттєво, а біль залишився назавжди.
Не высказать горя, не выплакать слез, Ты счастье и радость из дома унес.
Ушел от нас ты очень рано, никто не смог тебя спасти. Навеки в нашем сердце рана, пока мы живы — с нами ты.
Живым тебя представить так легко, Что в смерть твою поверить невозможно.
Одним цветком Земля беднее стала, Одной звездой богаче Небеса.
Тому, кто дорог был при жизни, От тех, кто помнит и скорбит.
Ты всегда с нами.
Как много нашего ушло с тобой, Как много твоего осталось с нами.
Нашу скорбь не измерить и в слезах не излить, Мы тебя как живого (ю) будем вечно любить.
Спасибо сердцу, которое билось для нас.
Заботясь о других, ты всегда забывал (а) о себе.
Как рано из жизни ушла (ушол) ты, родная (родной), Но в памяти нашей ты вечно живая (живой).
Ты наша самая тяжелая утрата, Ты больше в этом мире не живешь.
Еще оттуда не было возврата,
Но нам все кажется, что ты придешь.
Нет слов о скорби нашей.
Прости нас, живущих на Земле без тебя.
Помним руки твои золотые, Помним доброе сердце твое.
Ты унес (унесла) с собою радость и надежду, Оставив грусть и вечную печаль.
Любовь и скорбь не выразить словами. От нас ушел (ушла), но навсегда ты с нами.
Ушел из жизни ты внезапно, оставив нам тоску и боль. Спи, дорогой, до воскрешенья…Мы очень встречи ждем с тобой.
Ты ушел из жизни очень рано. Нашу боль не выразят слова.
Спи, родной, ты наша боль и рана,
Память о тебе всегда жива.
Любовь и память о тебе мы сохраним навеки.
Не высказать горя, не выплакать слез. Ты радость навеки из дома унес.
Как жаль, что жизнь твоя была такой короткой, Но вечной будет память о тебе.
Как трудно подобрать слова, Чтоб ими нашу боль измерить.
Не можем в смерть твою поверить,
Ты с нами будешь навсегда.
Вы меня не зовите, к вам не приду. Вы ко мне не спешите, я вас подожду.
Великой скорби не измерить, Сльозами горю не допомогти.
Тебе немає з нами, але навіки
В серцях ти наших не помреш.